Про надання податкової консультації
Головне управління ДФС у Запорізькій області на виконання ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розглянуло лист щодо ставки (розміру) оподаткування об’єкту спадщини, отриманої від членів сім’ї першого ступеня споріднення та визначення статусу резидента України, і повідомляє.
1. Надати роз’яснення щодо ставки (розміру) оподаткування об’єкту спадщини у вигляді квартири, отриманої від членів сім’ї першого ступеня споріднення .
Пунктом 174.2 ст. 174 Кодексу визначені ставки оподаткування об’єктів спадщини.
Таким чином, відповідно до пп. «а» пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Кодексу вартість власності, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення оподатковується за нульовою ставкою, а відповідно до пп. 174.2.3 п.174.2 ст. 174 Кодексу оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу (15% та 20%), для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавцями.
Слід зазначити, що дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню зазначається в податковій декларації та подається до контролюючого органу за місцем реєстрації до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), а також сплатити податкові зобов’язання до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).
2. Чи необхідно підтверджувати через суд, шляхом подання заяви, факт проживання на території України для визначення статусу резидента України.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється пп. "в" пп. 14.1.213 п.14.1 ст. 14 Кодексу, згідно з яким фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до положень абзацу п’ятого ст. 3 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.3003 №1382-IV (далі - Закон № 1382) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно до ст. 5 Закону № 1382 законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства – є підстави, визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі – Закон № 3773).
Відповідно до ст. 5 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій – чотирнадцятій та сімнадцятій ст. 4 Закону №3773, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Разом з тим видана іноземцю на підставі Закону України від 07.06.2001 року №2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні.
Отже, при визначені резидентського статусу іноземця необхідно враховувати положення пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства податкові органи не визначають та не видають будь-яких документів, що підтверджують статус резидента України.
Також повідомляємо, що згідно із чинним законодавством України, зокрема частиною першою ст. 55 Конституції, частиною першою ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-I (із змінами та доповненнями), ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства від 06.07.2005, № 2747-IV (із змінами та доповненнями), ст. 1 Господарського процесуального кодексу від 06.11.1991 №1798-XII (із змінами та доповненнями) тощо, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Заступник начальника А.В. Северін