Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ), розглянуло лист про надання роз’яснення окремих норм законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Чи сплачується, або як сплачувати, земельний податок за несформовану земельну ділянку під будівлею, у якої не визначено межі, не присвоєно кадастрового номеру, в Державному земельному кадастрі відсутні данні про земельну ділянку?
ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).
Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про державний земельний кадастр», далі – Закон № 3613).
До Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема, кадастровий номер, площу, нормативну грошову оцінку та відомості про її власників (землекористувачів) та зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 15 Закону № 3613).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (ст. 3 Земельного кодексу України, далі – ЗКУ).
Надання земельних ділянок у власність або у користування із земель відповідних територіальних громад для всіх потреб належить до власних повноважень сільських, селищних та міських рад, а земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності – до повноважень Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (ст. 122 ЗКУ).
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).
Юридичним особам, які не оформили відповідно до законодавства право власності або користування землею, необхідно звернутися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації відповідних прав на такі земельні ділянки.
Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.
Відповідно до ст. 120 ЗКУ до особи, яка набула право власності, зокрема, на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 ЗКУ).
Згідно із ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним, а об’єктом плати за землю є земельна ділянка.
Інформація щодо розміру площ земельних ділянок, розподілу серед власників землі та землекористувачів і розміру нормативної грошової оцінки надається відповідними територіальними органами Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок.
Враховуючі вищезазначене, платники податків до остаточного оформлення речових прав на земельні ділянки, на яких знаходяться власні будівлі або споруди, здійснюють сплату плати за землю за фактичне використання таких ділянок, враховуючи інформацію територіальних органів Держгеокадастру, у порядку, передбаченому розділом ХІІ ПКУ.
Згідно підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 ПКУ, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності – не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Хто визначає, та на підставі чого визначається, чи використовується будівля безпосередньо в сільськогосподарській діяльності?
Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт «ж» підпункт 266.2.2 пункт 266.2 статті 266 ПКУ).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі – ДК 018-2000), будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».
Цей клас включає підкласи:
1271.1 «Будівлі для тваринництва» (зокрема, товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники);
1271.2 «Будівлі для птахівництва (зокрема, птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м’яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші);
1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» (зокрема, зерносховища),
1271.4 «Будівлі силосні та сінажні» (зокрема, силоси),
1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства» (зокрема, підвали, винокурні, винні ємкості),
1271.6 «Будівлі тепличного господарства» (зокрема, теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків),
1271.7 «Будівлі рибного господарства» (зокрема, підприємства по переробці риби);
1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»(зокрема, підприємства по переробці відходів тваринництва);
1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).
Таким чином, з метою застосування норм підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об’єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (підкласи 1271.1-1271.9).
Чи вважатимуться будівлі передані в оренду для використання у сільськогосподарській діяльності об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так як використовуються не власником?
Пунктом 266.1 статті 266 ПКУ визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка ( підпункт 266.2.1 пункт 266.2. статті 266 ПКУ).
Відповідно підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ не є об’єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Одночасно повідомляємо, що ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (підпункт 266.4.2 пункт 266.4, підпункт 266.5.1 пункт 266.5 статті 266 ПКУ).
Таким чином, для визначення об’єкта оподаткування, необхідно дотримуватись всіх умов, передбачених пунктом 266.2 статті 266 ПКУ та враховувати рішення сільських, селищних та міських рад.
Перший заступник начальника О.П. Фоменко