Про надання податкової
консультації
Головне управління ДФС у Запорізькій області за результатами розгляду Вашого листа «» щодо необхідності реєстрації представництва нерезидента у разі надання в оренду власного майна та земельної ділянки, а також можливості надання орендарем податкової декларації з плати за землю, повідомляє наступне.
Щодо необхідності реєстрації представництва нерезидента у разі надання в оренду власного майна та земельної ділянки.
Згідно з пп. "а" пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.
Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 розділу II Кодексу об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Тобто юридична особа - нерезидент, яка отримує дохід від здійснення господарської діяльності (зокрема, надання послуг з оренди приміщення) на митній території України, повинна зареєструвати у контролюючому органі постійне представництво.
При цьому згідно з пунктом 133.3 статті 133 розділу III Кодексу постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Щодо можливості надання орендарем податкової декларації з плати за землю та сплати зазначеного податку замість нерезидента.
Плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за землю за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Об’єктом оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Власники земельних ділянок – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули право власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Землекористувачі – юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі. на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення, зокрема, у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні (ст. 82 Земельного кодексу України, далі - ЗКУ).
Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України (ст. 129 ЗКУ).
Процедура взяття на облік таких платників податків визначено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами і доповненнями.
Якщо у власності іноземної юридичної особи знаходиться будівля, споруда (їх частина), то земельний податок такою особою сплачується через представництво, яке перебуває на обліку в контролюючих органах в залежності від обраного варіанта реєстрації (представництво іноземної компанії, постійне представництво нерезидента, управитель майна, підприємство з іноземними інвестиціями), з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку під таким нерухомим майном.
При цьому, іноземна юридична особа (в залежності від обраного варіанта реєстрації в контролюючих органах) є платником земельного податку, якщо відповідно до законодавства така особа оформила та зареєструвала право власності земельною ділянкою.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходження земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів, зокрема, особисто платником податків або уповноваженою та це особою (п. 49.3 ст. 49 ПКУ).
Слід зазначити, що купівля нерухомості, її обслуговування та утримання в належному стані передбачає перебування на території України представництва чи представника нерезидента, наділеного правами діяти від імені та в інтересах щодо такої нерухомості, як то сплати коштів за поточне утримання нерухомості у належному стані, а також внесення до бюджету плати за землю, щодо земельних ділянок, на яких розташовані такі об’єкти нерухомого майна.
Разом з цим зазначаємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.
Заступник начальника А.М. Пужай-Череда