Податок на житлову нерухомість для фізичних осіб у 2020 році: алгоритм сплатиРозділ: Новини

Податок на житлову нерухомість сплачують фізичні  та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.  

Якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Податок нараховують та сплачують за площі нерухомості, що  перевищують встановлений  розмір, на який зменшується база оподаткування  об’єкта житлової нерухомості.

База оподаткування:

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а)  для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 м2;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 м2;

в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 м2.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Зазначена пільга не надається у разі, якщо площа житла перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, та на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (надаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).

Розмір податку:

Розмір податку встановлюють за своїм рішенням сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів  таких об’єктів нерухомості.

Ставка податку:

Ставка податку на загальнодержавному рівні обмежена, — не більше 1,5 % від мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного  (податкового) року за 1 м2.

У 2020  році  податок сплачується за 2019 рік - максимальна ставка податку становить 62,59 грн за м2.     

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється податковим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості.

За наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Порядок сплати:

Податкові  повідомлення-рішення, у яких зазначена сума нарахованого податку та відповідні платіжні реквізити, на які слід сплатити податок,  надсилаються платнику податку податковим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ до 1 липня 2020 року,  а сплатити суму зазначеного в них податку потрібно протягом 60 днів після  отримання.

Податкові органи надсилають податкові  повідомлення-рішення в тому випадку, якщо об’єкт нерухомості зареєстровано в Реєстрі об’єктів нерухомого майна, на підставі якого нараховується податок.

У разі подання платником податку податковому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем, сплата податку здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання податковим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.

Власники нерухомості, які мають платити податок, але не отримали податкового  повідомлення-рішення, можуть звернутися до податкового органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

-  нарахованої суми податку.

Зазначена норма передбачена ст. 266 Податкового кодексу, з урахуванням змін внесених Законом України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".