Чи застосовується строк давності для нарахування податкового зобов’язання з податку на нерухомість?

Головне управління ДПС у Запорізькій області, опубліковано 18 жовтня 2021 о 15:58 Розділ: Новини

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 ст. 266 ПКУ).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової/або нежитлової нерухомості Декларація юридичною особою подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ (п. 266.10.3 ст. 266 ПКУ).

Контролюючий орган (крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ), має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПКУ).

Отже, Декларація, яка не була подана суб’єктом господарювання за періоди, в яких виникали об’єкти оподаткування, подається не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, враховуючи норми п. 102.1 ст. 102 ПКУ.

Поряд з цим, законодавство не обмежує платника податку в термінах подання до контролюючого органу податкової звітності, зокрема, Декларації після граничного строку, що передбачено п. 102.1 ст. 102 ПКУ.