Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
При цьому активи підприємця, які можуть бути визнані ним основними засобами є – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів (п.п. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).
Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право (за власним бажанням) вести облік основних засобів з використанням Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 зі змінами та доповненнями (далі – НП(С)БО 7).
Пунктом 4 НП(С)БО 7 визначено, що первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування сума залишкової вартості визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основного засобу і сумою його накопиченої амортизації (зносу).
Отже, у разі безоплатної передачі касового апарату (основного засобу), який був отриманий фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування безкоштовно, така фізична особа зобов’язана включити до складу доходу суму залишкової вартості об’єкта, що безоплатно передається.