Чи повинна юридична особа сплачувати земельний податок, якщо вона є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у неї не оформлені?

Головне управління ДПС у Запорізькій області, опубліковано 21 липня 2023 о 11:50 Розділ: Новини

Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПКУ земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками земельного податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування земельним податком є:

земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.2 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);
земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, до повноважень якої належить забезпечення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, на виконання підпункту 2 пункту 1 Указу Президента України від 22 липня 2019 року № 542/2019 «Про заходи щодо протидії рейдерству» розробила проект нової бюджетної програми «Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок усіх форм власності, сформованих до 2004 року, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, а також земельних ділянок усіх форм власності, речові права на які (документи, що посвідчують права на них) зареєстровано до 01 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру».

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 417).

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, за наявності однієї з підстав, визначених пунктом 286.1 статті 286 ПКУ, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у юридичних осіб виникають обов’язки щодо сплати земельного податку.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (пункт 287.1 статті 287 ПКУ, стаття 120 Земельного кодексу України).

У разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві власності або оренди, відповідне право на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об’єкта до набувача такого об’єкта без зміни її цільового призначення. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об’єкт (пункти 4, 7 статті 120 ЗКУ).

При цьому власникам та землекористувачам за наявності земельних ділянок, сформованих до 2004 року, або речові права на які зареєстровано до 01 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Кадастру, відповідно до положень Програми доцільно звернутися до Держгеокадастру як головного адміністратора Кадастру з питання розробки технічної документації із землеустрою та перенесення відомостей про такі земельні ділянки до Кадастру.

Крім того, власники об’єктів нерухомого майна у багатоквартирному будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі можуть реалізовувати в межах ЦКУ через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку.