З якого моменту ФОП - платники єдиного податку не повинні вести облік товарних запасів, якщо вони відмовились від продажу товарів, які підлягають обов’язковому веденню такого обліку?Розділ: Новини

У разі якщо фізична особа-підприємець є платником єдиного податку, не зареєстрований платником податку на додану вартість та не здійснює реалізацію категорії товарів, зазначених у пункті 12 статті 3 Закону № 265, то на нього не поширюється обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. 

Обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у фізичної особи-підприємця платника єдиного податку, який не зареєстрований платником ПДВ, зникає в момент вибуття останньої одиниці товару, яка передбачає ведення такого обліку.

Обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації регламентовано положеннями пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідно до якого суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, та забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. 

При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).