Як ФОП – платник єдиного податку ІІ – ІІІ груп – орендар визначає МПЗ щодо земельної ділянки у разі смерті орендодавця?

Головне управління ДПС у Запорізькій області, опубліковано 14 жовтня 2024 о 13:17 Розділ: Новини

Абзацом першим пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт 38 прим. 1.1.4 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 ПКУ).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗКУ).

Згідно зі статтею 13 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗКУ).

Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗКУ).
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦКУ).

Статтею 31 Закону № 161 визначені підстави припинення договору оренди землі.

Смерть орендодавця та перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця не є підставою припинення договору оренди землі та, відповідно, втрати орендарем права оренди земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку другої – третьої груп визначає мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки за податковий (звітний) рік, протягом якого орендує таку земельну ділянку (право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), незалежно від того, що у такому податковому (звітному) році помер орендодавець – фізична особа та право власності на земельну ділянку перейшло до спадкоємця.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42008