Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність – це, зокрема, діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (частина друга статті 5 Закону № 959).
Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Принципи валютного регулювання, які викладені у статті 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта статті 5 Закону № 2473).
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.
Відповідно до пункту 292.1 статті 292 ПКУ доходом для фізичної особи- підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ.
При цьому, у разі надання послуг, зокрема, за договорами транспортного експедирування доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (пункт 292.4 статті 292 ПКУ).
Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Тобто, за посередницькі послуги експедитор отримує винагороду від клієнта, яка і є його доходом.
При цьому, кошти, які одержуються фізичною особою-підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до фізичної особи- підприємця не переходить.
Водночас дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (пункт 292.5 статті 292 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 ПКУ).
Таким чином, для фізичної особи-підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.
Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на дату їх отримання.
Враховуючи вищевикладене, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, зокрема, з надання польському підприємцю послуги з організації відправлення товару з території України, за умови дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, що стосуються окремої справи.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43812