Конфлікт інтересів та заходи його врегулювання: актуальні питання

Відповідно до статті 1 Закону України 14.10.2014 № 1700-VІІ «Про запобігання корупції», зі змінами (далі - Закон) конфлікт інтересів є потенційний і реальний та має наступні визначення:

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу* у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом* особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

приватний інтерес* - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Відповідно до статті 28 Закону державні службовці та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані:

- вживати заходи щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника;

-не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

-вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, і т.і.

Заходи щодо врегулювання конфлікту інтересів, відповідно статті 29 Закону, існують зовнішні та самостійні. Рішення щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, приймає безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Вказане рішення приймається шляхом видання розпорядчого документу, в якому вказується, яким шляхом буде здійснюватись врегулювання конфлікту інтересів.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, відповідно статті 29 Закону, здійснюється шляхом:

-усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

-застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

обмеження доступу особи до певної інформації;

перегляду обсягу службових повноважень особи;

переведення особи на іншу посаду;

звільнення особи.

Звільнення особи із займаної посади, у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Державні службовці та інші суб'єкти владних повноважень, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів, вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства з питань запобігання корупції. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених в Законі.

Нагадуємо, що протизаконні діяння, вчинені державним службовцем, які не містіть ознак корупції, але порушують встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, є правопорушеннями, які пов'язані з корупцією (стаття 1 Закону) за які законами України встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Тому, зауважуємо на неприпустимості дій, що порушують антикорупційне законодавство, особливо у військовий час.