Юридична особа, яка набула права власності на земельну ділянку із земель державної або комунальної власності, сплачує земельний податок з дати державної реєстрації прав власності на таку земельну ділянку згідно відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру.

Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти "а", "б" пункту 286.1 статті 286 ПКУ).

Абзацом третім статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом № 3613 відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952 (стаття 126 ЗКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший пункту 287.1 статті 287 ПКУ).

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44396