Фізична особа-підприємець-платник єдиного податку (другої або третьої групи) має право здавати в оренду свою частку нежитлового приміщення, яке належить декільком фізичним особам на праві спільної власності із поділом на частки кожна з яких до 900 кв. метрів, а загальна площа такого нежитлового приміщення перевищує 900 кв. метрів, якщо вона здійснює діяльність згідно з КВЕД 68.20, оскільки нею здається в оренду частина нежитлового приміщення, яке належить їй на праві власності, площа якого не перевищує норму, визначену підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПКУ. При цьому враховуючи положення підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ платник єдиного податку другої групи може здавати в оренду приміщення лише платникам єдиного податку або населенню.

Умови, відповідно до яких суб'єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у пункті 291.5 статті 291 ПКУ.

Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп ФОП, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 кв. метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів (підпункт 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПКУ).

Згідно з наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності" клас 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" КВЕД ДК 009:2010 включає, зокрема, надання в оренду та управління власним або орендованим нерухомим майном (багатоквартирними будівлями та житлом, нежитловими будівлями, у т. ч. виставковими залами, складськими приміщеннями, земельними ділянками) та надання будівель, упоряджених або неупоряджених квартир чи апартаментів для довготермінового використання зазвичай на умовах щомісячної або річної оплати.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 ЦКУ).

Частиною другою статті 370 ЦКУ визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44624