Чи зобов'язаний ФОП – платник єдиного податку подавати додаток 2 у складі декларації платника єдиного податку за 2022 та 2023 роки, якщо земельні ділянки, віднесені до сільгоспугідь, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії?

Відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов'язання – мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов'язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням.

Першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов'язання, є 2022 рік (пункт 64 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ).

Згідно з пунктом 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов'язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов'язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи- підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.

Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік здійснюється у додатку 2 до річної Декларації.

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.

Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06.05.2023, внесено зміни, зокрема, до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.

Так, підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ визначено, що не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

 за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

 з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Сума мінімального податкового зобов'язання за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Платники податків, які до дати набрання чинності Законом № 3050 визначили та задекларували в податковій звітності мінімальне податкове зобов'язання за 2022 – 2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абзацом першим підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, мають право відкоригувати нараховані за 2022 – 2023 роки суми загального мінімального податкового зобов'язання шляхом подання в порядку, визначеному ПКУ, уточнюючих податкових декларацій.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Поряд з цим, підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлено, що за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Починаючи з 01 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій.

Враховуючи вищезазначене, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку другої або третьої групи, яка має у власності (оренді) як фізична особа земельні ділянки, віднесені до категорії сільськогосподарських угідь, відповідно до Переліку територій, затвердженого Наказом № 309:

 що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України – визначає загальне мінімальне податкове зобов'язання за січень – лютий 2022 року за такі земельні ділянки, якщо вони використовувалися у підприємницькій діяльності, та подає Додаток 2 у складі Декларації за 2022 рік;

 що розташовані на територіях можливих бойових дій – визначає загальне мінімальне податкове зобов'язання за 2022 рік за такі земельні ділянки, якщо вони використовувалися у підприємницькій діяльності, та подає Додаток 2 у складі Декларації за 2022 рік.

За період 2023 року, на який не поширюється норма підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ щодо ненарахування плати за землю, визначається загальне мінімальне податкове зобов'язання, яке відображається у Додатку до Декларації за 2023 рік, якщо земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовувалися у підприємницькій діяльності.

При цьому, якщо земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, не використовувалися фізичною особою-підприємцем – платником єдиного податку другої або третьої групи у своїй підприємницькій діяльності, то Додаток 2 у складі Декларації не подається.