З якої дати ОСББ, ЖБК повинні сплачувати земельний податок, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлені?

Обов’язок зі сплати земельного податку у підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління багатоквартирними будинками (ОСББ, ЖБК тощо) або яким передано на баланс багатоквартирні будинки (права власності на будівлі немає), за земельні ділянки під таким нерухомим майном, виникає з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такою земельною ділянкою (державного акту на землю).

Юридичним особам, які не оформили відповідно до законодавства права на землю, необхідно звернутися до органів місцевого самоврядування для оформлення та реєстрації відповідних прав. 

Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 42 ЗКУ).

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками земельного податку є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ);

землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ).

Об’єктами оподаткування земельним податком, зокрема є:

земельні ділянки, які перебувають у власності (підпункт 270.1.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ);

земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт 270.1.1.3 підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПКУ).

Пунктом 286.1 статті 286 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку, зокрема є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший пункту 287.1 статті 287 ПКУ).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗКУ).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Співвласник багатоквартирного будинку – це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 417).

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава (частина перша статті 4 Закону № 417).

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.