В який термін проводиться остаточний розрахунок єдиного внеску ФОП на загальній системі оподаткування?

Суми єдиного внеску, сплачені фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками при остаточному розрахунку єдиного внеску за календарний рік, який обчислюється згідно з даними, зазначеними у Декларації.

Платники формують та подають Додаток ЄСВ 1 у складі Декларації до 01 травня року, наступного за звітним, та сплачують єдиний внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну.

Абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зокрема, фізичні особи- підприємці на загальній системі оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, обчислення сум єдиного внеску фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховуються місяці, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464).

Пунктом 164.1 статті 164 ПКУ встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, що визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 розділу ІV ПКУ, згідно з яким чистим оподатковуваним доходом є різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 ПКУ авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, обліку доходів і витрат, що ведеться згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ, на підставі яких здійснюється заповнення податкової декларації.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (підпункт 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПКУ).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зокрема, зобов’язані подавати звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ. 

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 розділу І Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування формують та подають додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом № 859, яка подається платниками, за звітний період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ.

Водночас, пунктом 57.1 статті 57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464, в частині адміністрування – ПКУ, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову політику (частина четверта статті 8 Закону № 2464).

Законом № 2464 не визначено терміну проведення остаточного розрахунку єдиного внеску фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування, проте оскільки зазначена категорія осіб подає звітність у складі Декларації у строки та порядку, встановлені ПКУ, то на них, відповідно, розповсюджуються загальні норми пункту 57.1 статті 57 ПКУ, оскільки зазначене не суперечить частині першій статті 2 Закону № 2464 та відповідає приписам частини четвертої статті 8 Закону № 2464.