Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Податкові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено пункт 140.5 статті 140 ПКУ.
Абзацом четвертим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ передбачено збільшення фінансового результату податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ), придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 прим. 1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
При цьому вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 ПКУ, але без подання звіту (абзац шостий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ).
У випадку незастосування вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ на підставі абзацу шостого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 ПКУ, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2 прим. 1 пункту 140.5 статті 140 ПКУ. При цьому інші коригування, передбачені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом сьомим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.
Норми підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПКУ застосовуються за результатами податкового (звітного) року.
Перелік організаційно-правових форм затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480.
Згідно з абзацами другим – четвертим підпункту 39.2.1.2 прим. 1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:
нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 01 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ), відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПКУ;
всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 01 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155, яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ), відповідно до пункту 103.5 статті 103 ПКУ.
Таким чином, якщо платником податку придбано товари, у тому числі необоротні активи, роботи та послуги у нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480 та таким нерезидентом сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), що підтверджується довідкою (іншим офіційним документом), і такі операції не є контрольованими, такий платник податку має право не збільшувати фінансовий результат до оподаткування на суму 30 відсотків вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42790