Посвідчення договору довічного утримання: чи подає нотаріус 4ДФ?

Відповідно до статті 744 Цивільного кодексу України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з статтею 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 ЦКУ.

Статтею 334 ЦКУ визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.

Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.

Згідно з підпунктом «а» пункту 172.5 статті 172 ПКУ сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Пунктом 172.4 статті 172 ПКУ визначено, що нотаріус щомісяця в порядку, встановленому розділом IV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ, в тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 та підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, суми доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна згідно з положеннями статті 172 ПКУ відображаються за ознакою доходу «104».

Враховуючи вищезазначене, нотаріус при посвідченні договору довічного утримання, сторонами якого є фізичні особи, зобов’язаний заповнити додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку за ознакою доходу «104», якщо об’єктом відчуженням є нерухоме майно, та протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43211