Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність – це, зокрема, діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, користуються зазначеним правом, якщо вони зареєстровані як підприємці у порядку, визначеному законом (частина друга статті 5 Закону № 959).
Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", іншими законами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта статті 5 Закону № 2473).
Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених Положенням № 5 заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.
Відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу I Положення № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.
Пунктом 108 розділу X Положення № 5 передбачено, що зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених Положенням № 5 випадках.
За поточними рахунками в іноземній валюті суб'єктів господарювання – резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України, уключаючи, зокрема, операції за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) (підпункт 2 пункту 109 розділу X Положення № 5).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлена у розмірі 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (підпункт 2 пункту 293.3 статті 293 ПКУ).
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (пункт 292.5 статті 292 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 ПКУ).
Враховуючи викладене, датою надходження коштів в іноземній валюті є дата зарахування банком коштів з розподільчого рахунка на відповідний поточний рахунок фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку третьої групи. При цьому для фізичної особи-підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України. Показники, виражені в іноземній валюті перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату їх отримання.
При цьому, розрахунок курсової різниці, яка виникає при продажу іноземної валюти фізичної особи-підприємця, та включення такої курсової різниці до доходу платника єдиного податку, нормами ПКУ не передбачено.
Більше інформації: https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=43567